Янголи на білих крилах

2020-02-19

20 лютого відзначаємо День Героїв Небесної Сотні. Для нас живих свідків реальних історичних подій, важливо саме в ці дні згадати, пом'янути добрим словом людей, які жили поруч у часі, які жертовно віддали своє життя за нас, за свій народ. За наш з вами вибір.

Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 - 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

Небесна Сотня в небо полетіла

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

Про ці трагічно криваві сторінки нашого часу знято документальні фільми, відео ролики, письменники теж торкнулися своїм пером цієї болючої сторінки нашої історії.

У книзі Трайкала Олега Майдан. Погляд зсередини- Київ, 2018.-320с. Вміщені спогади людей, які опинилися у вирі подій, які згодом назвуть Революція Гідності. І тому кожне слово тут – правда, а кожна емоція –щира. Автор сам був учасником Майдану, пліч о пліч з побратимами переживав все, що там відбувалося, згодом строки лягли на папір, і від пережитого з’явилися чудові вірші, які увійшли у книгу. «Майдан. Погляд зсередини» починається світлинами побратимів письменника, які загинули, захищаючи Майдан. А завершується фотографіями надгробних пам’ятників, що повиростали по всіх куточках України. І, на жаль, продовжують рости. А між ними не триста сторінок тексту, а обірвані життя…

Автор закликає усіх нас : «Прошу вас, благаю, живіть і допомагайте один одному. Це зовсім не складно. Іноді достатнього теплого слова, шматка хліба чи келиха вина, щоби повернути людині бажання жити. А деколи – просто вислухати і щиро поспівчувати. Не поспішайте одягати ці гарні гранітні обладунки на свої тіла і душі.»

Книга Андрія Кокотюхи «Вогняна зима». Розповідає про те, що ще вчора кожен громадянин України мав своє життя. У якому, здавалося, не було місця для подвигу. Але прийшла вогняна зима 2013—2014-го, і тисячі українців опинилися у вирі Революції Гідності – та по різні боки барикад. Успішний бізнесмен Стогов стає активістом Автомайдану. Продавщиця з косметичного магазину Алла тепер волонтерка. Студент на прізвисько Птаха виходить із віртуального світу і робить «коктейлі Молотова». Тітушка Сірий не має переконань, аби платили. А Олег, боєць «Беркуту», готовий карати «майданутих» навіть задарма… Ми бачимо Майдан їхніми очима. Бачимо – і затамовуюємо подих. Бо тут усе справжнє – і життя, і кохання, і ненависть. І смерть. А ще – відчайдушна віра, що кінець кінцем усе буде добре…

«Приватний щоденник …Майдан…Війна…». - Львів: ЛА «Піраміда», 2015.-356с. мабуть, найочікуваніша книжка Марії Матіос.

Автор стверджує, що в книзі немає жодного вигаданого імені чи сюжету, а тільки лише те, свідком або учасником чого воно була, - починаючи з участі в подіях на Майдані і закінчуючи поїздками в зону АТО з гастролями і гуманітарною допомогою.

Ось як письменниця пише за свою книгу: «Жодна моя книга не була такою точною в подіях, іменах датах, як буде ця. І не одна книжка не писалася так важко. Одна справа коли ти вигадуєш, фантазуєш, інша «Майдан –Війна», я переживала знову ВСЕ- таке болюче для пам'яті.

Воно пульсує у мені, як кров: «Люди – звуки – крики – постріли - стогони поранених-ницість тих, хто стоїть за ухваленням рішень – пристосуванці - благородні з благородних – скупі – безсердечні - мовчазні помагальники. Їх можна перераховувати і перераховувати. Але я точніше не скажу, як сказав батько-лікар загиблого на війні студента - поліглота Святослава Горбенка: «На Майдані я зустрів так багато хороших людей, як не зустрів за все життя». І за ним же, за осиротілим батьком Горбатенком повторюю інші слова, ті, що стосуються воєнного часу - «загиблі підпорядковані Господу Богу».

Всю книгу супроводжують такі дві прості фрази, які точно попадаючи в ціль влучаючи у саме серце, довго не виходять з голови, дають осмислення подіям часу, в якому ми зараз живемо, подіям на нашій рідній землі, коли зовсім поряд іде війна, ламаються долі, в наших захисників забирається найцінніше життя, люди втрачають здоров'я, рідних, близьких, коханих, свої домівки . …

«Для безпосереднього учасника війни немає жодного значення, як ту війну назвуть у підручниках - двічі гібридною чи тричі підлою…»

«У час війни має значення тільки те, як війна трощить людей і їхні долі…»

У повісті «Я з Небесної Сотні» вид. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» молодого письменника Марка Рудневича,2014р.

Головний герой 19- річний студент Макс зі Сміли легко і відверто оповідає про своє життя – про навчання, кохану дівчину Іванку, яка вчиться в Києві, а батьки хочуть відіслати її на навчання до Франції. Але стається Майдан і Макс зі своїм другом – однолітком їде до Києва. Це повість про три вирішальні доби на Майдані.

Перші враження від Майдану приголомшили і шокували хлопців. Барикади,намети, тисячі людей, концерт Вакарчука,знайомство з іншими майданівцями, нестримні емоції…так минув перший день .

Другий день…Підготовка до наступу, заготівка бруківки, укріплення барикад, чергування на блокпості, заготівка дров…Страх… Підступний страх часто сковує юнака, та він знаходить в собі сили його перебороти.

А потім були ще штурми, БТРи, гранати,снайпери…була кров і смерть. Повсюди відчувався страх, та попри всяк, ніяких сумнівів не лишалося – всі йшли на барикади. І знову лунали постріли,горіли коктейлі Молотова, вирував рукопашний бій. І раптом … неначе бджола вп'ялася у шию Макса, потім щось вдарило в плече і він упав обличчям на бруківку, думаючи про майбутнє життя з Іванкою. А потім настала темрява….

Темрява огорнула ще сотню безстрашних героїв, яких ми повинні пам'ятати.

Повість закінчується коротким епілогом

«Тепер нас називають Небесною Сотнею. Людям подобаються яскраві назви, і я їм за це не докоряю. Річ, звісно, аж ніяк не в назві, а у всіх тих, хто був тоді поруч зі мною. Річ у бабі Любі, і рудоволосому львів'янинові, і тому хлопцеві, котрий помер у лікарні від поранення в груди, і ще в багатьох - багатьох інших. Тих, хто назавжди лишився на Майдані.

Мені трохи шкода,що все вийшло не так, як я собі уявляв. Але якби в мене був вибір, я не змінив би жодної секунди. За останні дні я прожив ніби не одне, а десять життів, бо зрозумів, що означає любити по - справжньому.

Ох, моя рідна, найбільше звісно, я завинив перед тобою! Наобіцяв сім мішків горішків, а свого слова, гад, не дотримав…Пробач, що покинув тебе і віддав перевагу іншій. Пробач,що любов розірвала мені серце, і я обрав її, цю вічно юну красуню з таким щемким іменем Україна.

Уся Небесна Сотня обрала Україну.

Ми всі назавжди лишилися на зимовій бруківці, щоб для неї настала нова весна.

А тобі, моя дівчинко, я скажу так. Не смій сумувати. Живи, радій, а ми вже з хлопцями за всіма з гори наглянемо.»

Так вони будуть наглядати і оберігати нашу Україну та всіх нас наші Ангели з Небесного Війська, наша Небесна Сотня, Герої нашого часу.

Хай пам’ять про всіх невинно убитих згуртує нас, живих. Дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Петрич О.О.

Бібліограф Лохвицької ЦРБ ім. Г.С. Сковороди