• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Електронні ресурси

Лохвицька центральна районна бібліотека ім.. Г. С. Сковороди

«Мудрості вселюдської скарбниці відкривав»

Літературна година до 290-річчя від дня народження Г. С. Сковороди

Лохвиця

2012 рік

(Звучить лірична музика).

1-й ведучий. Добрий вечір, дорогі друзі! Надворі листопад, але нас зігріває тепло дружніх посмішок.

2-й ведучий. А ще - сонце мудрості видатного українського поета, мислителя, філософа, мандрівника Григорія Савича Сковороди.

1-й ведучий. Микола Костомаров, відомий український критик, писав: «Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода і який би так пам'ятав і поважав народ. На всьому обширі від Острогозька до Києва, у багатьох будинках висять його портрети. Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд...».

2-й ведучий. Народився Григорій Савич 22 листопада (3 грудня за н. ст.) 1722 року в сім'ї малоземельного козака на Полтавщині.

1-й ведучий. Сковорода ще в ранньому віці виявив нахил до наук і великий інтерес до читання. Допитливий хлопчик оволодів грамотою за богослужбовими книгами, оскільки інших не було. Після закінчення церковно-приходської школи він стає студентом Київської академії.

Читець.

З козацької родини,

З убогої хатини

Дорогою тернистою

Пішов Сковорода.

Дорогою тернистою,

Із піснею голосистою

Народу волелюбного

Він долю захищав

І мудрості вселюдської

Скарбниці відкривав.

2-й ведучий. З 1742 по 1744 рр. Г.С. Сковорода жив у Петербурзі, був співаком у придворній капелі цариці Єлизавети. Але ні царська знать, ні пропонована музична слава, ні блиск розкошів не могли засліпити Григорія. Він бачив знедолений, зубожілий люд.

Згодом, у 1750-1753 рр., мандруючи Польщею, Чехословаччиною, Прусією, Німеччиною, Італією Григорій Савич спостерігав, наскільки жорстоко ставляться до простого люду багатії, у яких жахливих умовах живе трудовий народ.

1-й ведучий. Прагнучи віддати свої знання іншим, Григорій Савич хотів бути педагогом, вбачав у цьому своє покликання. Працював викладачем курсу поетики у Переяславському та Харківському колегіумах, але керівники колегіуму - церковники, які Божим іменем благословляли рабство, гнали вільнолюбного викладача, не дозволяли спілкуватися з молоддю.

Відтак Сковорода обрав для себе інший спосіб життя. З 1769 р. і до кінця своїх днів він був народним філософом, мандрівним учителем і митцем.

Читець.

Усе життя любив він мандрувати

З ціпком дубовим у руках

І ранки теплі зустрічати

З піснями рідними в устах.

І шум лісів, й степи безкраї

Синівської любов'ю він кохав,

Про них у радості й печалі

Він на сопілці вигравав.

2-й ведучий. У час релігійних забобон, притискання передової думки Григорій Савич вірив у світле майбутнє свого народу: «Мы сотворим свет получший, созиждем день веселейший». Філософ, учитель, поет жорстоко ненавидів поневолювачів, лицемірів, підлабузників, палко любив трудовий народ, вихідцем з якого був і сам, вірність якому проніс через усе життя. «А мой жребий з голяками». Він був невіддільною частинкою свого народу.

Читець.

Вік прославив Батьківщину

Своїми думками.

Буде жити Сковорода

Завжди поміж нами.

Тридцять років промандрував

Вкраїни степами.

Всюди сіяв слово правди

Межи кріпаками.

Не багатство і не славу

Поважав він - розум.

Не давав себе обплутати

Пихатим вельможам.

Часточка мого народу,

Любомудр великий

Іде з нами рід із роду

Без галасу й крику.

1-й ведучий. Життя славного сина України закінчилося в мальовничому селі Пан-Іванівці, що на Харківщині, 29 жовтня 1794 року, коли йому було 72 роки. Але пам'ять про Сковороду не вмирає серед народу

2-й ведучий. Дивовижна послідовність у дотриманні власних принципів життя іноді ставала трагедією Сковороди. Одного раау він знайшов кохання, яке привело його під вінець, але останньої миті він зрозумів, що зрадив своїй власній волі, і втік із церкви, пішов своїм шляхом, назавжди відмовившись від сімейного щастя. "

1-й ведучий. Науковий інтерес до життя та слова Сковороди виник одразу після його смерті. Але тільки через 100 років по тому було видано друком відомі на той час його твори. Цю неоціненну послугу всім нам зробив у 1894 році в Харкові академік Баталій. До цього лише окремі твори були надруковані, а решта - переписувалась.

2-й ведучий. Сковороду намагалися «купити», умовляли прийняти духовний сан, спокушали високими світськими посадами. Але Григорій' Савич не втрачав особистої свободи й незалежності. Він з повним правом заповідав написати на своїй могилі: «СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ, ТА НЕ ВПІЙМАВ…»

1-й ведучий. Григорій Сковорода до самої смерті жив мандрівним життям, дав рідкісний приклад гармонії слова і діла, науки та життя. Він навчав, як жив, а жив, як навчав.

2-й ведучий. Тарас Шевченко згадував:

Давно те діялось. Ще в школі, ,

Таки в учителя-дяка,

Гарненько вкраду п'ятака -

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге - та й куплю

Паперу аркуш і зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду.

Для Тараса Григоровича твори Сковороди були джерелом філософської та поетичної думки. Народ навіть склав легенду про зустріч цих двох духовних побратимів, що спільно обмірковували, як повернути народові волю, хоча у житті цього статися не могло, бо Тарас Шевченко народився лише через 20 років після смерті Сковороди.

1-й ведучий. Не тільки Шевченка вабили твори, думки і переконання Григорія Савича. Лев Толстой якось сказав: «Багато у Його світогляді є дивовижно близького мені. Я нещодавно ще раз його перечитав. Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні й твори».

2-й ведучий. Збірка «Божественних пісень» створювалася протягом 82 років. Ці пісні не слід розуміти буквально, хоча сам автор і вказує, що його «Сад» проріс із зерен Священного Писання. Це своєрідний ліричний щоденник.

(Пісня «Всякому місту звичай і права»),

1-й ведучий. У своїх поезіях Сковорода розглядав ті самі проблеми, що й пізніше у філософських трактатах, тільки вірші були доступнішими. Григорій Савич вважав, що філософія дає нашому духу життя, серцю благородство, думками якість. «Пізнай самого себе, і ти пізнаєш весь світ». Із цим твердженням неможливо не погодитися.

2-й ведучий. Свої філософські роздуми він підносить у вигляді біблійних повістей та байок. А в деяких думках пішов далі французьких просвітителів.

У Руссо були твердження про «природну людину», яка є вищою за людину суспільну, бо, на його думку, суспільство змушує людину вироджуватися. А Сковорода, навпаки, не відкидає суспільства взагалі. Він пояснює, що людину не може задовольняти кріпосницький гніт, національна, соціальна та духовна неволя.

1-й ведучий. Цю ідею Григорій Сковорода поглиблює ідеєю спорідненої праці, якою людина принесе більше користі людям, суспільству, коли повністю розкриє свої можливості за покликанням у своєму природному званні і стані.

2-й ведучий. Григорій Савич Сковорода був великим патріотом. Він прищеплював народу священне почуття любові до своєї Батьківщини. Його суспільний ідеал - республіка, країна і царство любові, де нема ворогування і розбрату, а закони зовсім не тиранські.

Читець. («До свободи»),

1-й ведучий. Усе своє життя великий мислитель і поет віддав високий меті пробудження народу. Серце його горіло вогнем любові, ненависті, правди і розуму. Світ ловив його, але так і не «піймав.

Читець.

Давно минули ті часи,

Коли ходив Сковорода

Землею, повною краси,

Як панувала в ній біда.

Він сіяв слово між людьми,

Налите полум'ям свободи,

Весь вік боровся проти тьми,

Що так томила всі народи.

Давно минули ті часи...

Біжать струмочки аж до рік,

Не заростають ті стежини,

Які сходив наш мандрівник.

Кiлькiсть переглядiв: 209

Коментарi