Солов’їна барвінкова – українська наша мова

2015-02-24

«Любов до Батьківщини, – писав видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський, – неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм серцем і розумом красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова…»

Наша мова бере початок із сивої давнини віків. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких століть пережила наша невмируща мова, мужньо витерпівши наругу кривдників.

Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її і як ніхто інший, розкрив чудову, чарівну музику українського слова.

Ну що б, здавалося слова…

Слова та голос - більш нічого.

А серце б’ється – ожива, як їх почує!...

Багато письменників переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. Серед тих, хто понад усе любив Україну та рідне слово були О.Олесь, М.Рильський, В.Самійленко.

Мова – найдорожче, що є в кожного народу. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. А тому ми не маємо права забувати рідну мову, бо ж вона – частка родоводу рідного міста, рідного народу.

Мова – це серце нації, а нація – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє й майбутнє. Мова – це невичерпна духовна скарбниця, в яку народ безперервно вносить свій досвід, всю гаму свого розуму й почуття. Мова – це канва, на якій людина вишиває візерунки свого життя.

Мова українська – це золотий запас голосу душі народної, з якого виростає велике право й гордість іменуватися народом українським. Ми любимо нашу неньку Україну, бо чого ми варті без неї. Кожен народ гордий із того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю.

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.

В Україні відзначають декілька свят, присвячених мові. 9 листопада – День української писемності та мови, 21 лютого – Міжнародний день рідної мови.

З нагоди святкування Міжнародного дня рідної мови 19 лютого в читальному залі Лохвицької ЦРБС був проведений захід «Солов'їна барвінкова – українська наша мова»

«Люби свій край, моя дитино,

Тут з-під верби джерельце б’є…

А рідна мова й Україна –

Це найдорожче, що в нас є!»

Саме цими словами розпочали захід ведучі В.Бузівська та Н.Сініченко, які ознайомили присутніх з історією виникнення української мови та довгими роками боротьби українського народу за нашу мову. Розповіді ведучих перемежовувалися відеокліпами та піснями про Україну , про рідну мову, що було надзвичайно цікаво присутнім.

Закінчили захід ведучі зверненням до запрошених школярів. Тепер, коли Україна самоcтійна і незалежна держава, відкривається широкий простір для вільного розвитку української мови. Це від вас залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Це від вас залежить, чи джерело рідної мови замулиться у ваших душах, а чи пружно і вільно дихатиме!