Дізнайся про Григорія Сковороду більше!

2022-12-02

Є на світі люди, життя яких залишає на землі такий відбиток, що протягом подальшої історії розвитку суспільства вони стають немов би недоторканим. Через роки та століття їх талант, як і багато років тому, бентежить людський розум і душу. Таким світочем розуму і духу є український письменник, мислитель, гуманіст, просвітитель, педагог, музикант Григорій Савич Сковорода, який належить не лише Україні, а й усьому світові.

Сковорода відомий як одна із найбільш важливих і впливових особистостей, які формували нашу історію. А його філософія справила величезний вплив на людей в усьому світі. За версією Юнеско, Сковорода входить, до п’яти мудреців світу – разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип: «жив, як учив».

Цьогоріч світ відзначає 300 років від дня народження на нашій землі великого сина українського народу Григорія Савича Сковороди. Він і через три сотні літ залишається нашим сучасником, чиї мудрі поради допомагають і ще будуть допомагати нашому народу.

Ще на початку 1930-х років український мислитель Дмитро Чижевський писав: "Тепер є не менше, ніж 250 великих та малих праць, присвячених Сковороді, який, як це загально визнано, - є найцікавіша постать історії українського духу. В цих працях висловлено, напевне, не менше, ніж 250 різних поглядів на Сковороду...".

Сьогодні число присвячених Сковороді праць в усьому світі уже давно перевалило за п'ять тисяч. І в тих працях - сила-силенна різних спостережень, присудів, тлумачень... Григорій Сковорода бентежить уми своєю глибиною та незбагненністю.

У читальному залі Лохвицької Публічної бібліотеки ім. Г.С. Сковороди діє книжкова виставка «І словом, і розумом, і життям своїм мудрець» присвячена українському генію. Сьогодні хочу вас стисло ознайомити з книгами, які знаходяться в фондах Лохвицької Публічної бібліотеки, яка носить почесне ім’я Григорія Савича.

Виставка містить розділ «Невтомний шукач Свободи і правди» де експонуються численні художні та наукові видання про Григорія Сковороду. Різноманітні матеріали про дослідження його багатогранної творчості.

Серед чималої кількості імен вітчизняних сковородинознавців хочеться особливо виділити Володимира Яковича Стадниченка, заслуженого журналіста України, кандидата історичних наук. Зерня зацікавленості мудрістю народного філософа запало в душу Володимиру ще в дитячі роки, можливо тому, що вчився у школі імені Г.С. Сковороди в Чорнухах, на батьківщині філософа.

Та ймовірніше тому, що не задовольнився лише збагачуватися знаннями про великого земляка, працюючи у бібліотеках, архівах і музеях, відшукуючи «благословенні сліди, не змиті вічності дощами», а щиро прагнув йти по житті з посохом Сковороди, наслідувати його високий взірець людяності і душевної краси.

Результатом його розвідок й осмислень сковородинської тематики є вихід у світ фотокниги «Наш перворозум. Григорій Сковорода. На портреті і в житті.»
Родзинкою її є поєднання тексту з фото світлинами, картинами, ілюстраціями, гравюрами. Це не просто фотокнига, це книга пам`ятникознавства.

Іще одна цікава книга цього автора «Учитель життя. Сковорода як гасло часу». присвячена вивченню філософської спадщини великого українського мислителя. Спадщини, яку нам iще належить освоїти і осмислити. І яку наполегливо вивчають наші сучасники — автори цієї книги. Понад три роки прискіпливо працював над нею Володимир Стадниченко. Видання являє собою збірку нарисів, інтерв’ю, досліджень відомих українських письменників, музейних працівників, громадських діячів, журналістів.

Не можу обійти своєю увагою книгу Лука Ляшенко, "Блискавиця темної ночі" . На жаль, документальних даних про дитячі роки Григорія Савича майже не збереглось. Проте письменник використавши спогади улюбленого учня Михайла Ковалинського, а також майстерно застосувавши художній домисел, змалював у своїй книзі досить правдиву, реальну картину перших років життя майбутнього філософа.

Незвичайна книга і нове бачення містичної постаті Григорія Савича описав Володимир Єшкілов в своїй книзі «Усі кути трикутника»

Як пояснив письменник, пишучи про Сковороду, не можна обійти масонство. І так Ви прочитали саме слово масонство. Адже його учні були масонами. А все те, що говорив народний мудрець, абсолютно співпадає з масонськими ритуальними текстами. Володимир Єшкілов в одному з інтерв’ю розповів чому обрав головним персонажем саме Григорія Сковороду. «Сковорода – це містик та езотерик. Це людина, яка обрала шлях пізнання Бога через його присутність. Це людина, яка відкинула те бачення Бога, яке пропонувала тодішня церква. Хто йшов проти цього канону, ризикував опинитися в церковній в’язниці. Сковорода все своє життя проходив під цією загрозою, однак Бог його милував» І можливо ця версія про масонство фантастична, просто художній вимисел, але вона має право на життя, так як це бачення самого автора образа містичної постаті Світового Мудреця.

Увагу на виставці привертає подарунок Лохвицькій бібліотеці книга нашого земляка, який народився у м. Лохвиця, Миколи Петренка «Вічний втікач» з його особистим автографом «Моїм землякам - про найславетнішого земляка нашого» це збірка поезій присвячена Великому Мудрецю. З однією з них я хочу вас ознайомити «Із добірного зерна» це вірш-присвята скульпторові І.Кавалірідзе, який створив пам’ятник Григорію Савичу у нашому місті.

Цікава історія його створення… «у 1922 році замість запланованого і вже виготовленого погруддя І. Кавалерідзе запропонував встановити скульптуру філософа на повний зріст. Місцевій владі проект сподобався, був затверджений. Труднощів було чимало – стислі строки, нестача коштів. Зводили пам'ятник всім повітом, допомагали хто чим міг: матеріалами, робочими руками…Вдячне місто розплатилося з автором щедро – дорогоцінним на час голодних років військового комунізму пудом зерна»

Більшість дослідників цей пам'ятник вважають, першим, та найдосконалішим. Босоногий стрункий мандрівник із сопілкою у руці, подорожньою торбиною й свиткою, перекинутою через плече, наче зупинився на мить, спершись на палицю, простий, відкритий людям і світові. Спочатку пам'ятник був виготовлений із бетону, але здавалося, що висічений він був із каменя. Дивом зберігся в полум'ї воєнного лихоліття. А у 1972 році автор відновив його у бронзі.

Із добірного зерна

Митцям дарує слава світлі німби,

Вінки, прикраси, кубки, дзвін хвали.

Голодний рік - і скульптор прагнув хліба,

А хліб мітлою нелюди змели.

І завезли – в кремлівські гамазеї.

Був рік голодний – та однак, однак

Збагнувши долю величі своєї,

Митець розжився кращою з подяк.

Господарі зібрали по торбині

Добірного пшеничного зерна,-

І стане в гордій мудрості віднині

Мандрівна постать. Світла і ясна.

Їй понад нами вічно височіти,

Допоки хлібом платять за дива.

А мимо хто?- віки, світи і діти,

І щастя, що усіх нас повива.

Книги Миколи Булди директора Чорнухінської Публічної книгозбірні «Мудрець з Чорнухинського краю» та «Край Григорія Сковороди» здобули не лише високу оцінку краєзнавців, а й визнання на державному рівні. Чорнухинська земля – край відважних козаків, визначних діячів української науки і культури. Але найвеличнішою постаттю за словами автора залишається український філософ, просвітитель, педагог і музикант Григорій Савич Сковорода. Саме в цих двох книгах вміщено нові унікальні факти про Народного Мислителя та його рідний край.

Другий розділ виставки має назву «В поетичному саду українського Сократа» тут експонуються книги його літературних творів, кого цікавить є твори написані староцерковнослов’янською мовою.

Творча спадщина композитора, поета, байкаря і філософа є дорогим надбанням української національної і світової культури. Вона налічує збірку байок «Байки харківські», збірку пісень «Сад божественних пісень», філософські трактати та діалоги, а також переклади з латинської та грецької мови.

Жодного свого твору Григорій Сковорода за життя не надрукував, оскільки тодішня цензура знайшла їх «противними Святому Писанію і образливими для чернецтва». Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про це у творах згадував сам Тарас Шевченко: «Кругом листочки обведу та й списую Сковороду». Окремі примірники рукописів збереглися в друзів.

Він вмів насолоджуватися кожною миттю життя. У своїх творах саме цього і вчить кожного з нас: «Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою».

Спадщина митця відкриває двері у вічність. Бо і тепер ми спрагло припадаємо до джерел його мудрості: читаємо і дивуємось своєчасності ідей, співзвучних нашій епосі, коли Україна намагається знайти своє місце в світі, відтворити національну культуру, самовідданість народу. Митець сучасний зараз як ніколи, бо своїми поглядами випередив час на декілька століть.

Третій розділ книжкової виставки «Дивосвіт думок і роздумів» експонує книги його філософських трактатів, та авторів, які досліджували його філософію.

У своїх філософських працях він відстоював ідею рівності між людьми, права кожного, незалежно від соціального становища на щастя і волю, вважаючи волю найвищим досягненням людини. Шлях до ідеального суспільства він бачив у вихованні нової людини через самопізнання, доступне їй завдяки розуму і внутрішньому чуттю.«Саме це й означає бути щасливим, пізнати себе, тобто свою природу, взятися за свою долю й бути зі сродною собі частиною всеосяжного промислу»​,так говорив Сковорода.

Свою філософію він розумів, як вміння жити у Богові, у гармонії з природою, у мирі з людьми і власною совістю. «Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, - то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія», - стверджував Мудрець

Простота Сковороди схожа на гладінь моря, глибину якого зможе уявити лиш той, хто захоче найглибше пірнути, пишуть дослідники.

Через книжки ми засвоюємо його рецепти духовності. У пошуках власної ідентичності ми дедалі частіше звертаємося до Сковороди. Може, нехай не сьогодні, то завтра в наших душах таки запанує сковородинський образ України як відблиску золотого віку, образ, що несе в собі віру, надію й любов…

Підготувала бібліограф Петрич О.О.