Пісні воєнних років

2014-05-21

Друга світова війна. Це трагедія мільйонів простих людей. Це пам'ять багатьох поколінь радянських людей. Це і наша з вами пам'ять про героїчний подвиг наших дідів-прадідів, які не замислюючись віддавали свої життя за мирне небо над головою своїх дітей та онуків, всіх наступних поколінь. І сьогодні, як і 69 років тому, 9 Травня – це священна дата для нашого народу.

Музика під час війни була просто необхідна кожній людині. Багато хто може подумати, що в такий складний час для країни було не до пісень. Але було, та ще й як! Адже скільки пісень написано під час війни! Багато воєнних пісень було створено після війни! Величезна кількість! Але із усього списку можна виділити найголовніші, найулюбленіші, які найбільше запам’яталися.

Уперше пісню «Синий платочек» виконав соліст «Блакитного джазу» Станіслав Ландау, після чого вона стала постійною в репертуарі оркестру. Але до війни ця пісня не отримала широкої популярності.

Прийшла війна, і в тексті пісні відбулися деякі зміни. Звичний для нас «Синий платочек» з’явився в 1942 році, коли Клавдія Шульженко звернулася до газети «В решающий бой!» з проханням змінити слова пісні на більш патріотичні. Тоді поет і вставив у текст пісні знамениті слова про кулеметника.

Війна викликала до життя нові пісні, які потрібні були солдатам перших ешелонів, що відправлялися на фронт, першим призовникам та добровольцям, ополченцям на призивних пунктах. І такі нові пісні, похідні, стройові, ліричні, створювалися нашими композиторами й поетами, публікувалися в газетах, виходили окремими листівками, виконувалися на радіо, звучали з екрана у воєнних кіно збірниках: пісні – лозунги, пісні – заклики, що виражали почуття всенародного гніву, ярості, прагнення до боротьби, до відсічі ворогу.

Пісні «В землянці», за справедливим твердженням її автора, поета Олексія Олександровича Суркова, судилося стати першою ліричною піснею із створених під час Великої Вітчизняної війни, «беззастережно прийнятою і серцем воюючого солдата, і серцем тих, хто чекав його з війни». Проникливий, щирий, тужливий голос поета поєднався у той важкий, суворий час з голосами всіх розлучених війною.

«Виник вірш, з якого народилася ця пісня, випадково, – згадував Сурков. – Він не збирався бути піснею. І навіть не претендував стати друкованим віршем. Це були шістнадцять «домашніх» рядків із листа дружині, Софії Антонівні. Лист був написаний у кінці листопада, після одного дуже важкого для мене фронтового дня під Істрою, коли нам довелося вночі після важкого бою пробиватися з оточення із штабом одного із гвардійських полків..»

Після всіх негараздів, замерзлий, зморений, в шинелі, побитій осколками, Сурков всю ніч просидів над своїм записником у землянці, біля солдатської залізної пічки. Може, тоді й народилася знаменита його «Землянка», пісня, яка ввійшла до народної пам’яті як невід’ємний супутник Великої Вітчизняної війни.

Історія створення всенародно улюбленої пісні «Темна ніч» дуже цікава. У 1943 році, під час роботи над знаменитим кінофільмом «Два бійця» режисеру Леоніду Лукову не вдавалося зняти епізод написання солдатом листа. Засмученому через велику кількість невдалих спроб режисеру раптово прийшла думка, що прикрасою сцени могла б бути пісня, що передає почуття бійця в момент написання листа рідним. Так, була створена улюблена й досі пісня «Темна ніч». Проспівана виконавцем ролі головного героя Марком Бернсом, «Темна ніч» назавжди залишилася в пам’яті радянського народу .

Ледве з’явившись, пісня « Катюша» стала знаменитою , рідною й близькою мільйонам людей.

Як же народилася ця пісня? Спочатку виник вірш. Але над музичним рішенням пісні довелося попрацювати немало. Нарешті народилася саме та мелодія, яку ми всі сьогодні знаємо й любимо. Але пісні поки що не було. І тоді поет і композитор стали разом шукати, якій же бути пісні. Напрям пошуку й побудова її сюжету підказані були самим життям, напруженою ситуацією передгрозових довоєнних років.

Так у радянську лірику ввійшла нова тема – тема кохання дівчини й воїна, захисника вітчизни.

У всі часи створювались пісні, що розповідали про кохання, про розлуку. Матері, дружини, наречені проводжали синів, чоловіків, коханих на священний захист Батьківщини, на воєнну службу, а потім чекали з надією їх повернення, співали про це пісні. І завжди це були сумні пісні, сповнені туги й печалі.

І раптом з’явилася «Катюша». У пісні цій ніякої туги немає й на здогад. Навпаки, її слова та музика виражають світлі почуття впевненості, бадьорості й надії.

По-новому залунала «Катюша» у роки світової війни. У народі з’явилися десятки нових варіантів цієї пісні. Ким тільки не була в них героїня пісні: і бійцем з автоматом у руках, і вірною подругою солдата, що чекає його повернення з перемогою, і фронтовою медсестрою.

Про створення вірша до відомої пісні « Журавлі» , Гамзатов розповідав, що, побачивши в Хіросімі відомий пам’ятник білим журавлям, він взнав історію дівчинки, що стала жертвою наслідків ядерного бомбардування й так і не встигла вирізати із паперу тисячу журавликів. Поет був вражений цією смертю. Вірш побачив у журналі «Новий світ» Марк Бернес. Переробивши його за участю автора й перекладача Наума Гребньова, Бернес прочитав його Яну Френзелю й попросив написати музику. Так з'явилася пісня, що отримала незабаром світову популярність і стала реквіємом, гімном пам’яті загиблим у війнах.

Пісні воєнних років! Від найперших залпів і вибухів до переможного травневого салюту, через усю війну крокували вони в бойовому солдатському строю. Вони ніколи не підуть у небуття коли їх знають і співають.

У районній бібліотеці з нагоди відзначення 69 – ї річниці Перемоги проводився літературно - музичний фреш « Пісні обпалені війною».

На передодні свята, до читального залу , на масовий захід були запрошені студенти Університету третього віку.

Ведучі О. Петрич і В. Бузівська провели екскурс в історію створення пісень воєнних років таких як « Темна ніч», « Землянка» « Катюша» та ін.

Розповіді ведучих перемежовувалися відео кліпами воєнних пісень та віршем.

Крім того цей захід було проведено і для ветеранів. Для них приготували символічні подарунки та пригостили чаєм з солодощами. Ветерани щиро дякували працівникам відділу обслуговування за змістовний та цікаво проведений захід.

Ми низько схиляємо голови перед ветеранами. Ви навчили нас, своїх нащадків,головного – жити гідно, любити свою землю і наш обов’язок - шанувати пам'ять про загиблих від фашизму, турбуватися про живих, поважати історію минулого, зберегти пам'ять про те,якою ціною здобута Перемога.