Нехай наша пам'ять горить, як свіча

2021-11-25

Є пам’ять, яка ніколи не згасне... Щорічно у четверту суботу листопада в Україні відзначається національний День пам’яті жертв голодоморів. Трьома чорними хвилями прокотилися вони українськими землями, назавжди залишившись незагоєною, пекучою раною у серці нашого народу. У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався він у період з квітня 1932 року по листопад 1933. Саме в ці 17 місяців приблизно за 600 днів в Україні загинули за різними даними від 4.5 до 10 мільйонів людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. Тоді від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 щогодини, 25 тисяч щодня. Найбільш постраждали від голоду теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили,

зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

щоб голоду не знали люди вічно.

Ніна Виноградська

Провідний бібліотекар Публічної бібліотеки ім. Г С. Сковороди Лохвицької міської ТГ Потрапелюк Л. І. підготувала та провела для учнів 6-го класу ЗОШ №3 годину пам’яті «Нехай наша пам’ять горить як свіча…» Діти прослухали розповідь про моторошну сторінку в історії нашої держави,голодомор-геноцид українського народу. З тематичного перегляду літератури «Літопис трагедії» діти ознайомилися з документальними та художніми виданнями, в яких розповідається про жаги голоду, про злочин і боротьбу,про страх і надію, про трагізм, який ховається під словом «голодомор».

Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, котрі повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.