Ще довго пам’яттю болітиме війна

2021-10-28

28 жовтня в Україні щорічно відзначається день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України.

Битва за визволення України тривала 680 діб. Вона входить в ряд найбільш вирішальних операцій у німецько-радянській війні і стала найважливішим етапом на шляху до перемоги над нацизмом. Саме 28 жовтня 1944 року останні окуповані гітлерівцями території України були визволені радянськими військами.

Визволивши від німецько-фашистських загарбників територію України, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти взяли участь у бойових діях у Європі. Сотні тисяч солдатів і офіцерів загинули при визволенні від нацистів територій Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії. Українські війська пройшли в Європі героїчним бойовим шляхом, зробивши величезний внесок в остаточний розгром нацистської Німеччини, крок до великої Перемоги над ворогом.

Цього року Україна відзначатиме 77-у річницю вигнання нацистських окупантів із України. В цей день вшановують українців, які віддали життя, виганяючи нацистських окупантів, будучи в лавах Червоної армії або Української повстанської армії.

Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й в лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Ми маємо пам’ятати усіх.

Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. Спільна перемога не була б можливою без спільних зусиль.

На боці антигітлерівської коаліції на фронтах Другої світової війни боролося українців більше, ніж, наприклад, британців. Сукупні людські втрати України склали значно більше, ніж втратили у цій війні Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Польща, Канада та Франція.

Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.

Вигнання нацистів стало вагомим кроком до здобуття Україною Незалежності.

Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.

Історична довідка

Друга Світова війна розпочалася для України 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами Люфтваффе. 11 вересня частини вермахту увійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером та Сталіним німецькі війська за 2 тижні відступили на захід.

17 вересня 1939 року у війну на боці нацистського агресора вступив СРСР.

22 червня 1941 р. розпочалася війна між вчорашніми союзниками – ІІІ Рейхом та СРСР, в результаті чого до кінця року більша частина України була окупована німецькими військами.

У грудні 1941 – січні 1942 рр. радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але були зайняті лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба в навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела в Криму та під Харковом до двох катастрофічних поразок радянських сил та їхнього відступу аж до Волги. У результаті вся українська територія була зайнята німецькими військами.

У лютому 1943 року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, радянські війська зайняли Харків та деякі інші українські міста, але вже в березні 1943 року залишили їх внаслідок німецького контрнаступу.

Лише восени 1943 року розпочалося остаточне вигнання нацистських окупантів з України.

28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті, але боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до 25 листопада – лише тоді нацистські окупанти були вигнані з України остаточно.

У вигнанні окупантів брала участь вся Україна: регулярні радянські війська та червоні партизани (разом понад 3 млн. солдат-українців), національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією (близько 100 тис. вояків) та бійці на усіх інших фронтах світу, що наближали спільну перемогу над Гітлером.

Але подіями жовтня-листопада 1944 року війна не скінчилася – українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії – до 2 вересня. На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття.

Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував сталінський режим і радянські війська з вини його командування:

1. На найнебезпечніших ділянках фронту масово використовувалися «чорносвитники» – поспіхом мобілізоване радянським командуванням (польовими військкоматами) місцеве населення – яке кидали у бій непідготовленим, необмундированим та неозброєним, що можна розглядати як свідому спробу знищення українського населення.

2. Українські армійські частини Радянської армії у 1943-44 рр. використовувалися в боях проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями, які служили у РСЧА та УПА.

3. В очищеному від німців Криму у 1944 році радянською владою будо здійснено низку депортацій, зокрема повністю виселено до Середньої Азії кримських татар (180 тис.).

4. Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни, масові репресії продовжувалися до самої смерті Сталіна. На Західній Україні під час придушення національного руху за різними даними було вбито 150 тис., заарештовано 130 тис. та депортовано понад 200 тис. осіб.

5. Внаслідок організованого голоду у 1946-47 рр. в Україні загинуло до 1 млн. осіб.

Кількість військових і цивільних жертв війни оцінюється істориками у 8 – 10 млн. українців. 700 міст, 28 тис. сіл, 16 тис. підприємств були пошкоджені або знищені внаслідок боїв і каральних дій окупантів.

Ця сторінка історії України ніколи не зітреться з пам’яті українського народу. Переможна битва за Україну, яка тривала довгих 22 місяці, стала вирішальною у розгромі військ гітлерівської Німеччини і її союзників.

За перемогу над фашизмом наш народ заплатив неймовірно високу ціну – мільйони загиблих, поранених та ненароджених. За різними оцінками, від 8 до 9 мільйонів наших земляків полягли на полях боїв, загинули в окупації, у концтаборах, гетто, в’язницях та на каторжних роботах на чужині. Десятки тисяч українських міст і сіл було перетворено на руїни, чверть мешканців залишилися без даху над головою.

До цієї дати в Публічній бібліотеці ім.. Г. С. Сковороди підготовлено перегляди літератури «А пам’ять священна» (дитячий абонемент) та «Патріотизм не має віку» (читальний зал).

Пропонуємо переглянути поетичний вінок пам’яті «Ще довго пам’яттю болітиме війна», в якому вірші виконує читач дитячого абонементу Сердюк Павло.

Війна - це сльози і горе, руйнування і жах, безумство і винищення всього живого. Вона всім принесла біду, постукавши в кожен будинок: дружини втратили чоловіків, матері - синів, діти змушені були залишитися без батьків. Безліч людей пройшли через неї, випробували всі ці жахи, але їм вдалося вистояти і перемогти у важкій з усіх воєн, коли-небудь перенесених людством.

Радимо прочитати книги про війну, що знаходяться в фондах нашої бібліотеки, а допоможе у їх виборі добірка книг від бібліографа «Пам’ять вічно жива» .

Гірко визнавати, але українцям знову довелося стати на захист України, її свободи та територіальної цілісності, від посягань сусідньої держави.

Сучасні захисники України виявились гідними слави своїх дідів і прадідів, а тому сьогодні ми пишаємось героїзмом, силою духу та мужністю наших захисників і твердо віримо у нашу перемогу.

З кожним роком все менше і менше залишається людей, що пам’ятають ті тяжкі роки. Шановні переможці, Ваша мужність і відвага, героїзм та нескореність є зразком для прийдешніх поколінь.

Бажаємо і надалі якнайдовше залишатися в строю та силою свого духу бути прикладом патріотизму для молодого покоління. Щастя вам, добра, здоров'я, оптимізму, бадьорості духу та любові оточуючих ще на багато років!

Доземний уклін вам, дорогі ветерани!

Вічна і світла пам’ять загиблим!

Слава Україні! Слава її героям!

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

http://www.memory.gov.ua