Осінні барви мого міста

2021-09-17

Розгулялась, веселиться,

Прикрасила все барвисто

І шипшинове намисто

Одягла собі на шию...

Та чого тільки не вміє

Осінь, щедра господиня!

Гарбузи, картоплю, дині,

Все зібрала із городу.

Не забула й про погоду:

Заховала у тумані

Сад, де яблука рум'яні.

Там, де груші соковиті

Зранку дощиком обмиті,

Листя жовте розтрусила,

Де береться в неї сила?

Осінь гарна молодиця...

Літо нам вже тільки сниться.

* * *

(Тарас Шевченко)

Впевненими кроками вже прийшла до нас осінь. Осінь – це надзвичайна, чарівна і казкова золота пора року. Осінь – це запах осінніх квітів, шум лісу і шурхіт листя під ногами,яке вражає своєю кольоровою гамою. Осінь-це пора збирання вирощеного урожаю в садах і на городах.

Любов до цієї чарівної, затишної пори року дала натхнення працівникам відділу обслуговування Публічної бібліотеки ім. Г.С. Сковороди Лохвицької територіальної громади на створення віконної виставки – інсталяції «Осінні барви мого міста». Тут і чарівний гарбуз – підкорювач жіночих сердець, отаман осінньої краси, тут і корисний буряк, синьйор- помідор та інші овочі, квіти, яблука, сливи та виноград зі своїм запашним запахом. Це все осінні дари, найбільш особливої та незвичайної в цілому світі пори року. Це осінь у нашому рідному місті Лохвиця, яке відзначило свій 701-й день народження.

КРАЮ МІЙ.

Верби холодками вічними

Тішать берег ранньої пори

І очима росяними, ніжними

Заглядають у глибінь Сули.

Краю мій, з минулого далека

Ти зазнав і слави, і біди.

Край буремний юного Тесленка

І убогий край Сковороди.

Чути пісню, рідну і крилату,

Що співає мама ще мені...

Дунаєвський тут почав співати,

І пішли у світ його пісні.

Я ніде такого не зустріну

раю, щоб так серце берегло,

Де батьків могили посивілі,

І моє дитинство де пройшло.

Тут і пісня перша, і кохання.

І розквітла вишня до пори.

А коли я пісню доспіваю,

Ти до мене верби прихили.

Верби холодками вічними

Тішать берег ранньої пори

І очима росяними, ніжними

Заглядають у глибінь Сули.

Ю. Кривошей