2021-09-17
Розгулялась, веселиться,
Прикрасила все барвисто
І шипшинове намисто
Одягла собі на шию...
Та чого тільки не вміє
Осінь, щедра господиня!
Гарбузи, картоплю, дині,
Все зібрала із городу.
Не забула й про погоду:
Заховала у тумані
Сад, де яблука рум'яні.
Там, де груші соковиті
Зранку дощиком обмиті,
Листя жовте розтрусила,
Де береться в неї сила?
Осінь гарна молодиця...
Літо нам вже тільки сниться.
* * *
(Тарас Шевченко)
Впевненими кроками вже прийшла до нас осінь. Осінь – це надзвичайна, чарівна і казкова золота пора року. Осінь – це запах осінніх квітів, шум лісу і шурхіт листя під ногами,яке вражає своєю кольоровою гамою. Осінь-це пора збирання вирощеного урожаю в садах і на городах.
Любов до цієї чарівної, затишної пори року дала натхнення працівникам відділу обслуговування Публічної бібліотеки ім. Г.С. Сковороди Лохвицької територіальної громади на створення віконної виставки – інсталяції «Осінні барви мого міста». Тут і чарівний гарбуз – підкорювач жіночих сердець, отаман осінньої краси, тут і корисний буряк, синьйор- помідор та інші овочі, квіти, яблука, сливи та виноград зі своїм запашним запахом. Це все осінні дари, найбільш особливої та незвичайної в цілому світі пори року. Це осінь у нашому рідному місті Лохвиця, яке відзначило свій 701-й день народження.
КРАЮ МІЙ.
Верби холодками вічними
Тішать берег ранньої пори
І очима росяними, ніжними
Заглядають у глибінь Сули.
Краю мій, з минулого далека
Ти зазнав і слави, і біди.
Край буремний юного Тесленка
І убогий край Сковороди.
Чути пісню, рідну і крилату,
Що співає мама ще мені...
Дунаєвський тут почав співати,
І пішли у світ його пісні.
Я ніде такого не зустріну
раю, щоб так серце берегло,
Де батьків могили посивілі,
І моє дитинство де пройшло.
Тут і пісня перша, і кохання.
І розквітла вишня до пори.
А коли я пісню доспіваю,
Ти до мене верби прихили.
Верби холодками вічними
Тішать берег ранньої пори
І очима росяними, ніжними
Заглядають у глибінь Сули.
Ю. Кривошей