Хотіла б я піснею стати

2021-02-23

Леся Українка… Це ніжне і дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу.

Жила колись на світі Леся.

Любила мріяти й співати.

Сама – найкраща із поезій,

Якої нам не написати.

150 років тому, 25 лютого, на Волині, У Новоград-Волинському, у сім’ї Косачів народилась донька. Синьоока білява дівчинка із душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим.

Характером сильним,волею незламною. Батьки назвали її Лесею. Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчинка росла веселою,жвавою, розумницею.

Була здібною і працьовитою,товаришувала із сільськими дітьми. Разом із братами і сестрами брала участь у народних святах,одягала українські костюми, співала пісні. Волинський фольклор вражав дівчинку своєю міфологією з її мавками, перелесниками, русалками. Маленька Леся так повірила в існування лісових істот, що вночі, таємно , бігала в ліс і шукала там Мавку. Пісня, казка, легенда, на все життя полонили уяву майбутньої поетеси. Пізніше вона написала:

Давно, в дитячий любий вік,

В далекім ріднім краю

Я чула казку. Чула раз,

І досі пам’ятаю.

Доля Лесі Українки була нелегкою. Ще з дитинства їй довелося терпіти муки від невиліковної хвороби кісток. Та незважаючи на всі випробування , поетеса відчувала радість від спілкування з природою, рідними, друзями і вміла передати це у своїх віршах.

Шедевр світової драматургії – драма - феєрія «Лісова пісня» був написаний Лесею Українкою 1911 року в місті Кутаїсі.

Леся тяжко сумувала за Україною . У «Лісову пісню» Леся Українка вклала «цвіт душі» і влила з свого серця «те, що не вмирає». Це незвичайна драма, а драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня поліського задумливого лісу, зворушлива,глибока,ніжна.

До прийдешніх поколінь Леся Українка промовлятиме словами мужньої маленької дівчинки,ніжної і чарівної Мавки.

Ні, я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те,що не вмирає!

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Шановні користувачі бібліотеки! Цьогоріч минає 110 років з часу написання драми –феєрії «Лісова пісня».

До вашої уваги віртуальна виставка однієї книги «Хотіла б я піснею стати».