Край рідний в очах спалахне

2018-06-06

В.М. Ярошенко народився 6 червня 1898 року в сім’ї учителя. Його батько Мусій Тимофійович Ярошенко з 1892 року був народним учителем Яхницької церковно – приходської школи , чудово грав на скрипці, розумівся в столярній справі, садівництві, чого навчав і своїх учнів. Дядько письменника Юхим Тимофійович Ярошенко теж був народним учителем, свого часу навчався у Київському музичному училищі, після закінчення курсів учителів земських шкіл працював в с. Яхники. Це були освічені, інтелігентні люди, прогресивно настроєні. З їх ініціативи в селі були створені драматичний і хоровий колективи,займалися вони і просвітницькою діяльністю.

Скромний і вдумливий школяр Володимир Ярошенко був закоханий в книги. До них прилучився дуже рано. Читав багато – все, що міг дістати . А любов до книжок, до художнього слова йому прищепили батько і вчителі , яких він потім, коли виріс, згадував із вдячністю.

Після закінчення церковно приходської школи , майбутній письменник навчався в Лохвицькому реальному училищі, яке на той час давало добру освіту. Ще будучи учнем 5-6 класу почав писати вірші , в яких відображались і соціальні проблеми.

Спочатку писав російською мовою . Вже в 1917 році вийшла його збірка «Стихи», в 1918 році - « Світло», а в 1919 році »Луки».

Двадцяті, тридцяті роки . Після закінчення громадянської війни , в якій письменник брав безпосередню участь, почалося мирне життя. І хоч було багато труднощів, та в країні бурхливо розгорталось господарське і культурне будівництво .

В цей час В.М. Ярошенко в центрі подій . Цей період співпадає з навчанням його в Київському комерційному училищі. Він не перестає писати . Його літературний доробок зростає. В 1924 році виходить його нова збірка «Через решето». В 1925 році у видавництві «Книгоспілка» побачила світ збірка « Роби, добре, добре й буде», а видавництві «Сяйво» - збірка «Байки»(1926рік), в яких письменик відображає успіхи і труднощі відбудованого періоду.

Особливо на високих нотах звучить його слово в одному з віршів , де він пише:

Моя колиско! Мій народе!

Ти моя совість і душа,

Без тебе й сонце не зіходить

І в путь без тебе не руша…

Лохвицька земля багата талановитими людьми . В різний час жили і творили вони . Але для всіх них , зокрема і В. Ярошенка , характерна любов до свого народу, повага до людської особистості виховання високих людських і духовних якостей сучасника.

Переглядаючи нечисленний доробок Ярошенка, треба зробити висновок , що символістично забарвлені поезії- найкраще в його творчості. Вірш «Відбились далі в душі моїй «- вершок його досягнень , своєрідне кредо.

Часом у поета трапляються яскраві образи , що багатьма барвами нагадують раннього Тичину:

Випнулась в небі веселка –

Дужка святого цебра -

У віршах можна побачити любов до рідного краю, та свого села. В. Ярошенко писав під псевдонімом «Воляр» ,хоча він і не виявляв особливої національної активності, але був у середині 30-х років заарештований і засланий в табір каторжної праці , звідки уже і не повернувся . Життя письменника трагічно обірвалося 13 серпня 1937 року.

У вересні 1962 року поета реабілітовано посмертно. В 1968 році у видавництві «Дніпро» вийшла його збірка поезій .